популярное

20 вариантов коротких стрижек для дам за 40

Зачем уже прихорашиваться, ведь в жизни наступила долгожданная стабильность? Нет, нет и нет! Даже не думайте так - берите пример с нестареющих мировых знаменитостей.

6 ПРАВИЛ ДЛЯ 6 КУБИКОВ ПРЕССА

Все мечтают о кубиках пресса, о прекрасном рельефе на пузе, ведь заплывшее жиром пузо нравится разве что Лоис Гриффин. И пока ты ломаешь голову над тем, как за полтора месяца до майских праздников сделать живот изящнее, мы рассказываем, как это можно сделать за месяц.

Тилль Линдеманн объяснил, почему никогда не женится на русской

Фанаты Светланы Лободы всё ждут не дождутся, когда же солист группы «Rammstein» поведет ее под венец. Ведь вроде как у нее уже и дочь от него есть, чего тянуть-то. А не тут-то было. Оказывается, Тилль Линдеманн о русских девушках далеко не лучшего мнения.

1. Стройная фигура за 30 дней - 1 уровень (выполнять 10 дней)
2. Стройная фигура за 30 дней - 2 уровень (выполнять 10 дней)
3. Стройная фигура за 30 дней - 3 уровень (выполнять 10 дней)
4. Нет проблемным зонам!
5. Плоский живот за 6 недель (2 уровня)
6. Сжигаем жир, ускоряем метаболизм

Собака потерялась во время прогулки и нашлась спустя 10 дней. Вот как отреагировал котик, когда увидел, что собака опять дома...

Приют на Московском "Добрый след". 89278921723

)

14 хитростей с обувью, которые не знала даже Золушка!

Обувь — это вещь, на которой нельзя экономить. Естественно, потратив на обувь приличную сумму, хочется, чтобы она служила дольше. В этом нет ничего зазорного, и лучше носить одну хорошую пару обуви несколько лет, чем менять каждый сезон, покупая более дешевые, но менее качественные туфли или сапоги.

10 способов визуально увеличить глаза с помощью макияжа

Секреты визажистов, которыми пора научиться пользоваться.

Этот мужчина просто пошел в туалет. То, что случилось потом, похоже на фильм ужасов...

Это похоже на самый страшный ночной кошмар... Жуткое происшествие, которое было бы похоже на выдумку, если бы не произошло в реальности.

Как выглядела жена солиста «Иванушек» до того, как увлеклась пластик...

Кирилл Андреев — участник популярной группы «Иванушки-Internation». В свои 49 лет он почти не изменился, поэтому остаётся любимчиком миллионов женщин, которые с упоением следят за его жизнью.

Сочинение школьницы стало хитом в Интернете

Сочинение обычной школьницы буквально взорвало русскоязычное интернет-сообщество. Уверены, многих из вас эта история затронет до глубины души...

Эту песню знают абсолютно все, но мало кто видел, как выглядит ее исполнитель!

Израэль Камакавиво’оле (Israel Ka’ano’i Kamakawiwo’ole 20 мая 1959 — 26 июня 1997) — гавайский музыкант, исполнявший песни под аккомпанемент гавайской гитары-укулеле. Помимо музыкальной деятельности, этот талантливый человек активно боролся за права и независимость своего народа.

Почему после 50 женщины перестают радоваться гостям

Раньше родители устраивали домашнее застолье почти каждую неделю. Мама звала родственников и друзей, приходили иногда соседи и коллеги по работе. Некоторые гости даже оставались ночевать. А сейчас я заметила, что с годами родители всё реже приглашают кого-то в свой дом.

И под покровом этой тайны, словно в ночном кровавом бою, сплелись в борьбе грехи и добродетели. Весь нравственный климат в мире напрямую зависит от того, насколько сильны отцы, насколько верны жены, насколько сдержаны благоразумной строгостью дети, насколько окутаны заботой старики.

(с) Андрей Ткачев

1. Держитесь подальше от кредитных карт.
2. Инвестируйте только в себя, помните, что не деньги создают человека, а человек – это тот, кто создал деньги.
3. Живите, как можно проще.
4. Не делайте то, что советуют другие, просто слушайте их, а поступайте так, как считаете правильно, даже если это противоречит всему, что вам советовали.

Кто решил от тебя уйти,
Кто был в списке твоих друзей,
Кто тебе помогал в пути.

Кто любимым когда-то был,
Или даже остался им.
Кто так страстно тебя любил,
А теперь стал совсем чужим.

И, не значит, что он плохой,
Значит, просто закончен бал.
Просто так решено судьбой
В этой жизни кривых зеркал.

Отпусти, пусть уходит вдаль,

Врачу выгодно, когда вы болеете

Забрала к себе жить маму. Навсегда...

Забрала к себе жить маму. Навсегда. Ничего заранее не решая, просто одним днем, с одним пакетом. В пакете – колготки, тапочки с надписью «Лучшей бабушке на свете» (подарок моих детей), теплый халат с рубашкой и почему-то наволочка. Мама пакет собирала сама.

Мир - это квантовая матрица. Структура реальности такова, что каждый квант материи является голографическим отражением нашего подсознания, создающего объемную проекцию реальности. Весь мир - это большая иллюзия. Атом состоит из энергии. Материя - это энергия, сжатая вибрацией.

Не так много моментов, которые мы запоминаем на всю жизнь. Один из таких -известие о том, что в семье грядёт пополнение. Всего два слова: «Я беременна», а какую бурю эмоций они вызывают!

«Я за него замуж не выйду!»: певица Азиза отменила свадьбу из-за измены жениха

56-летняя Азиза (Азиза Мухамедова) отказалась выходить замуж за стоматолога Давида Григоряна. Певица приостановила пошив платья стоимостью в 11 миллионов рублей.

СТАТЬЯ 1 - Обувь с открытым носком в офисе
Это же ужасно! Это просто неприличный, откровенный гендерный порыв «возьмите меня!» посреди банка или в комнате переговоров! Ничего невинного в этой обуви нет, даже если она выполнена в классической манере. Вы, извините, Мэрилин Монро в образе или женщина другого типа поведения?

СТАТЬЯ 2 -

Предсказавшая эпидемию коронавируса астролог рассказала, что нас ждет дальше

Британский астролог и писательница Джессика Адамс еще в феврале этого года оставила свой дом в Лондоне и переехала на остров Тасмания после того, как предсказала начало пандемии коронавируса.

Странные мы люди!

  1. Здоровье

5 убедительных причин ежедневно перед сном съедать по ложке мёда

Мёд — это сладкое жидкое золото, натуральный эликсир здоровья. А вы когда-нибудь пробовали есть его перед тем, как отправиться спать? В то время как в различных современных публикациях то и дело мелькают советы о вреде сладкого на ночь, в древних китайских и индийских трактатах о здоровье целители настоятельно советуют съедать ложку мёда перед сном.

Мы разыскали достоверные факты того, что целители древности абсолютно правы! Оказывается, в комбинации с различными продуктами и добавками мёд по-разному влияет на организм. В этой статье представлены 6 веских причин того, чтобы перед сном заглянуть в баночку с мёдом.

Польза мёда перед сном

  1. Помогает крепко уснуть. Мёд известен своими успокаивающими свойствами. Расслабляет, способствует выработке мелатонина — гормона, отвечающего за здоровый сон, обновление клеток и восстановление нервной системы. Чайная ложка мёда перед сном — залог полноценного отдыха. Запейте ее ромашковым чаем, чтобы проснуться абсолютно счастливым человеком.
    мед с ромашкой
  2. Помогает сжечь жир. Специалист по питанию (в прошлом химик-ботаник) Майк Макиннес заметил, что занимающиеся спортом люди, которые регулярно употребляли мёд, сжигают в 10 раз больше жира, чем те посетители зала, которые этого не делали. На основании своих наблюдений Майк разработал медовую диету, которая предполагает полную замену сахара мёдом. Ложка мёда с на ночь — одно из основных ее правил.
    мёд с корицей для похудения
  3. Обновляет печень. Здоровье печени — это здоровье всего организма. Именно во время сна жизненно важный орган обновляется и восстанавливается. Особенно благотворно влияет на печень смесь мёда и тыквенного сока (1 : 1). Принимайте средство в течение месяца, чтобы помочь организму быстрее вывести токсины и наладить обмен веществ.
    тыква с мёдом
  4. Укрепляет защитные силы организма. Чайная ложка мёда — порция всех необходимых организму веществ. Чеснок — мощный иммуностимулятор. В комплексе эти два продукта обладают суперсилой против бактерий и вирусов! Очищенный чеснок залейте мёдом и оставьте настаиваться. Принимайте по ложечке на ночь. Это средство также отлично справляется с кашлем.
    мёд с чесноком для иммунитета
  5. Наполняет энергией. Хотите вставать с постели полными сил и в бодром расположении духа? Не забудьте поставить на тумбочку у кровати баночку с мёдом и стакан воды с лимонным соком. Сделайте так хотя бы раз, и вы пожалеете, что не попробовали раньше.
    мёд и вода с лимоном

Уточним: все описанные выше целебные свойства присущи только натуральному мёду.

А вы используете мёд для лечения или профилактики? Если да, то как? Будем рады вашим комментариям с любимыми рецептами!

sovkusom.ru

Комментарии
комментарии
Комментировать
  1. Литература

Жінка Осінь

Невигадана історія

ЖІНКА ОСІНЬ

Я помітив її ще здалеку. Жінка в легкій сукенці платтю та з капелюшком на голові кольору позолоти, на яких розсіялися квіти ромашки, сиділа на лаві міського скверу й задумливо дивилася вгору. Що вона бачила чи можливо помітила серед гілок дерев? Я не знав, але добре пам’ятав: раніше її тут не було. Та й незнайомка відчувала себе самотньою, хоча в сквері ходило чимало людей. «А може, вона невидима і тільки я здатен її бачити?» - подумав. Була дивною й байдужість жінки, яка жила наче відразу у двох світах.

Осіннє проміння сонця лагідно цілувало її обличчя. Навіть листочки, які обпадали з дерев і лягали до її ніг, на рук і плечі, здавалися їй ріднею. За десять хвилин, відколи я поглинав її своїм поглядом, вона ні разу не повернула голови, насолоджуючись осінніми барвами. Вставши зі своєї лави, я пішов, не поспішаючи, назустріч осені. Не знаю, та саме Осінню, мимоволі назвав незнайомку. А вона справді, була напрочуд вродливою. Таких очей, як у неї, в яких назавжди хотів потонути, тоненьких вуст, які цілував би і в день, і в ночі, рум’яних, як яблуко щік, високого чола, не бачив ніколи. Дивлячись на жінку, я пригадав своє відбиття у дзеркалі, і мені стало ніяково. В свої 78 порівняно з нею, виглядав дідуганом – старим, замученим хворобами, й байдужим до життя.

«Може, не треба? – подумав. – А, що, якщо вона не подивиться на мене, не зхоче зі мною спілкуватися?» Мені стало страшно й соромно.

Моє життя, за визначенням Бога, могло ще закінчитися ще вісім років тому. Та дякуючи Йому, все-таки живу, топчу землю, в яку свого часу зляжу. І залишиться потім про мене пам'ять, яку згодом розвіє вітер часу. А потім…

  • Цього року гарна осінь, пані, - тихо промовив я, підійшовши до лави, на якій сиділа вона. – Можна
  • Так, чудова й дивна пора – осінь, - мовила сама до себе незнайомка. – Приходить непомітно і зникає
  • Я? – спантеличився трішки. – Я вже перейшов у зиму, - промурмотів, очікуючи на запрошення сісти
  • Ви писеміст?
  • Не знаю…
  • Чи реаліст? – прагнула уточнення Осінь. – Я завжди була оптимісткою. Ви, напевне, реаліст? –
  • То, хто ви? – перепитала незнайомка. – І, чому стоїте? Правди на землі немає. Взагалі.
  • Взагалі, - повторив я. Сівши на віддалі витягнутої руки, зітхнув. – Онисим, - назвав своє ім’я.
  • А мене звати Маргарита. По-іншому «перлина». – Жінка знову блиснула в усмішці своїми
  • Мабуть, писеміст, - не без гордості відповів.
  • Тоді зрозуміло, чому так сумно заговорили про зиму. Хоча зима, по-своєму красива. Вважаю: боятися
  • Тоді ви лукавите, - подивилася на мене з підозрою жінка. – Не личить вдавати із себе ображеного,
  • То, може, про мене щось іще скажете?
  • Може, разом пограємо? – запропонував я.
  • Шкода, - пробурмотів, – а вийшла б цікава гра.
  • А ви, бачу, любите дітей. Це правда, - озвалася Маргарита.– Змовчали, тоді коли б інший на вашому
  • Бо люблю їх.
  • За що? Вони ж не слухаються нас. Он погляньте на того бешкетника. Усміхається, очевидно радіє, що
  • Не допоможе, - процідив я крізь зуби.
  • А якщо згодом запустить у вас каменюкою і… вб’є, - на останньому слові вона зробила наголос, ніби
  • Пусте. Всьому приходить кінець. Настане він і для мене.
  • Дивний ви, пане. А про відповідальність ви навіть і не подумали.
  • Ви нікуди не поспішаєте, пане? – озвалася. – Може, складете мені компанію?
  • Я?
  • Виходить, ви. Інших дідусів я не бачу.
  • Я не заперечую.
  • Тоді, ходімо. Але не запитуйте куди. Принаймні до гріха вас я не доведу. Обіцяю, – Маргарита цього
  • Ви мене не слухаєте? Вас не цікавить поезія? - тихо образилася жінка Осінь.
  • Що ви, цікавить, - обманув я. І вона це відчула.
  • Ні, ви говорите неправду.
  • Так, обманув, - ледь чутно зізнався. – Та не подумайте, що ображаюся на вас. У мене… розумієте… -
  • У мене також. Але я не сумую, не впадаю у депресію.
  • Гаразд, я вибачаю вам, пане, - підбадьорливо вхопила мене за руку жінка і повела через дорогу. – Так,
  • Навіщо?
  • Знайомитись, - промурмотіла вона.
  • Скажете: легко бути таким? – поцікавився я в Маргарити.

посидіти поруч із вами?

Моє обличчя зашарілося, ніби в юнака, який знайомився з дівчиною; в грудях шаленіло серце. Мені здалося, що в тієї митті на нас дивилися всі, хто перебував у сквері, навіть маленькі діти, які нічого не розуміли, з подиву пороззявляли роти. «Ну чого витріщилися? – хотів крикнути, але зрозумів: нас ніхто не помічав. Мабуть і я став невидимим».

за англійським звичаєм. А ви… ви, як гадаєте? – повернувши голову до мене, поцікавилася.

поруч. Але жінка не квапилася.

Перш аніж відповісти, розгублено стенув плечима, закліпав. «Чому вона запитує? Хіба не цікавить її моє

ім’я?»

урешті всміхнулася.

Коли її очі поглянули на мене, а білозуба усмішка засліпила мої очі, мені захотілося зникнути. «Янгол. Вона, виявляється, янгол. Господи, і звідки беруться такі особистості небесної краси?» Я не міг відвести свого погляду від неї, холонув і розпалювався; мої слова плутались, а ті, що виривалися з мовного полону, танули в повітрі.

бездоганними зубами. А вони, білі, рівні, як у молодої дівчини, засяяли у відблисках сонця. – Я так і не дізнаюся, хто ви? – І, щоб нагадати, повторила, - Писеміст чи реаліст?

її не потрібно. А якщо боїтеся, то краще думайте про осінь.

«Якби то, - подумав я, - роздумуючи, погодитися з Маргаритою чи заперечити їй. Але після короткого мовчання вирішив усе-таки погодитися.

коли є ображеними самі на себе. І не говоріть мені нічого, - випередила мою відповідь. – Я з досвідом, отож розбираюся в людях.

В душі я хотів посміятися з неї, покепкувати, зазделегідь знаючи, що принизить мене. Маргарита

змовчала.

Підняв голову й заплющив очі, вона ловила поцілунки сонця, що лягали на її обличчя маленькими сонячними зайчиками.

Якийсь хлопчина, ненавмисне поцілив у мій капелюх м’ячиком, після чого принишк, боячись, що мама сваритиме. На щастя, молода жінка, розмовляючи з подругою, нічого не помітила. Тим часом, узявши м’ячик, я швидко повернув карапузові. Підбігши до мене, він вихопив його з моїх рут і повернувся до неньки.

Маля заперечно похитало головою.

Хто знає? А може, й не вийшла б. Діти є діти. З ними, особливо нинішніми, не часто знайдеш спільну

мову. Вони мають своє бачення світу, свої захоплення, мрії. Що ми – люди минулого сторіччя, яке стало історією? Також історія.

місці здійняв би рейвах.

поцілив у вас, - хотіла спокусити мене жінка. – Може все-таки розкажете його матері. Сміливіше!

хотіла підкреслити його. Їй це вдалося. – Що тоді?

Я дивився на Маргариту, немов учень на свого педагога, який хотів навчити мене справедливості. Тільки

тепер я помітив, що у своєму житті багато пробачав – не хотів бо встрявати в суперечки.

«А й справді, якби малюк міг уцілити в мене каменем? – Від цієї думки мені стало моторошно. Я ще раз поглянув на дитину з м’ячиком. – Нехай. Він іще маленький. От коли виросте, тоді поговорю, розповім і мамі, і йому про сьогоднішній день».

Жінка-Осінь не хотіла уникати мого товариства, та продовжувати саму розмову, наміру не мала. Може то я був не цікавим співбесідником?

Вона розплющила очі, подивилася на мене, розгублено озирнулась.

Ми розсміялись обоє. Той сміх, таки виявився маленьким хробачком, завдяки якому я не помер з ляку від

того, що життя добігає фінішу. В очах знову сяйнув промінчик щастя.

разу засміялася сама.

Місто жило своїми клопотами, проводжало нас допитливими поглядами. Я бачив їх, але жінка Осінь не переймалася жодним. Немов метелик, вона пролітала поруч, то опускалася на плече, то відставала, проте ні на хвилину не затихала. Здавалося, без неї, без її голосу, світ давно би потьмянів. А поки жила – жив і він.

«Ні, з такими жінками, як Маргарита, навіть місячної ночі не задрімаєш», - спало мені на думку. Я слухав її щебетання, боячись перервати на півслові, а самому здавалося, що став молодшим на багато років. Мені не вірилося, що за принишклою тишею старості, можу знову повернутись у свою молодость.

Я опустив голову, але подивився на неї спідлоба.

Я не знав, як сказати правду, щоб не стати осміяним. – Не склалося життя.

Маргарита поглянула в мої вічі, торкнулася своєю долонею мого обличчя, провівши повільно пальцями до підборіддя.

У теплій блакиті дня ніби з-за хмар ніби виринула з-за хмар пара журавлів. Птахи кружляли над землею,

тримаючись одне одного, наче були пов’язані невидимою ниткою кохання. Дивлячись на них, ми й не відчули, як на наших очах з’явилися сльози. Можливо, тому, що наші дороги не зійшлися раніше, а нині не є вкованими в єдиний щит небес? Що ж, у житті не все стається так, як нам хочеться. Але його течія все одно підвладна часу. Навіть на березі сьогодення з живого неодмінно виросте живе, бо ні час, ні вогонь не спроможні спалити нове щастя, нове почуття. А я відчував себе неймовірно щасливим. Мій кволий і раніше полохливий вогник, засяяв з іще більшою силою.

усе правельно, ми йдемо в готель-ресторан.

Подумки я вже почав шкодувати про те, що не пішов додому, а вирішив познайомитися з тією, яку

лагідно називав Осінь; хотів вирватися, та, поки розміркрвував, що маю робити, нас уже зустрічав швейцар. Привітавшись, він відчинив перед нами двері. А за ними…

«Господи, - подумав я, - як давно я був у ресторані. Здається, відтоді минула не одна сотня років. І роки тоді були зовсім іншими. В усьому людина сягає глибини уміння, однак найбільше в любові – любові, яка є вічною».

Я шкодував, що саме її в мене не було. І не тому, що нікого не любив, а небеса мали свої плани для мене. Я не ображаюся на них. Бо любив я всіх. Особливо – дітей, завжди спішив, горнувся до них. А вони – до мене.

Вона подивилася на мене, перемішуючи виделкою в тарілці складові овочевого салату. Пригубивши

келих вина з пелюсткок червоних троянд, подивилася в далечінь, звідки нам обом добре проглядалися місцеві краєвиди.

За дві години нашого спілкування я збагнув: як би мені не хотілося поєднати з нею свою долю, ми не підходимо одне одному. Вона є вітер, я – квітка; вона любить іти туди, куди дивляться очі, я – рости у своїй лунці; вона щоразу міняє аромати, мій – найдорожчий, єдиний, бо властивий тільки мені.

По юнацькому наївний, мимоволі взяв жінку за руку. А вона навіть не помітила. Захихотівши тоненьким дівчачим голосом, міцніше стиснула мою. Через нас обох пройшло миттєве заціпеніння, скувало не довше, як на декілька секунд і зникло. Натомість велика хвиля щастя, якого бракувало, влилася в наші серця. Ні, то були почуття, що ніколи не пригаснуть, а дивуватимуть завжди. То була любов. Я вже не відчував себе старим, та й Маргарита не хотіла бути схожою на листочок, що, вкрившись позолотою, доживав на дереві, маючи намір ось-ось упасти. Вона вибухала пружною хвилею сміху, весело рум’янилася.

«Для нас день ніколи не подасться на спадень», - так я думав щодня впродовж тижня. Прогулянки містом, відвідини кав’ярень і крамниць, у яких моя жінка Осінь уміла вибирати потрібне для нас; читання книг, перегляд фільмів у кінотеатрі та служби в костелі, - все снилося. Ніколи не думав, що вслід за бузковою радістю, усміхненим сонцем над головою знову повисне сіре небо, межу між ним і землею, пройме туман суму.

Вона зникла, як і з’явилася. Наче за командою, що кресонула для неї, одразу після останньої зустрічі зі мною, зібрала валізу й поїхала невідомо куди, залишивши після себе мій улюблений аромат осені. Може, вона побоялася моєї пропозиції, чи, може… Я не вірив, що Маргарита образилася на мене. Просто ми не підходили одне одному; вона – вітер, а я – квітка. Та, незважаючи на все, досі дякую небесам за неї – мою осень, що змінила моє життя, подарувавши по-справжньому декілька щасливих незабутніх днів.

Автор: Олег Погинайко
Комментарии
0 комментарии
Комментировать
Подписка